Світ, де тоталітаризм у тих чи інших формах продовжує існувати, має знати правду про Голодомор, адже ці знання дозволять уникнути подібних трагедій у майбутньому. Як доводить світовий досвід, заперечення геноцидів, їхнє ігнорування є надзвичайно небезпечними явищами.
Рафаель Лемкін, автор поняття «геноцид», назвав знищення української нації «класичним прикладом геноциду».
В Україні першим правовим актом, який кваліфікував Голодомор як акт геноциду, був Закон «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні», ухвалений Верховною Радою 28 листопада 2006 року. Стаття 1 цього документа встановила: “Голодомор 1932-1933 років в Україні є геноцидом українського народу”. Закон став політико-правовим підґрунтям для проведення масштабного офіційного розслідування злочину геноциду в Україні у 1932–1933 роках.
Довгі десятиліття тоталітаризму українці перебували у шоковому стані, стані амнезії національної пам’яті. Однак правда торує свій шлях і за останні роки з’явились сотні нових видань. Хроніка – це оголена правда, від якої стає моторошно навіть через багато десятиліть.
Спираючись на архівні фонди, опубліковані збірники документів, пресу тих років, а також на листування іноземних дипломатів, автори відтворили трагічне лихоліття 1932-1033 рр.
Жоден найменший факт цієї трагедії не повинен забутися!
