В час, коли продовжується жорстока битва українського народу з ворожим путінським режимом культура не має стояти осторонь. Ми ніколи не забудемо звірств, які вчинили нелюди. І ми ніколи не повинні забувати тих злочинів, які здійснили тоталітарні режими в минулому. Не повинні забувати нашу історію, вивчити її до титли і коми. Внесок кожного в перемогу – це історична правда. Тож ми заради історичної пам’яті подаємо свої культурні набої. Сьогодні ми презентуємо роман Любові Василів-Базюк «У вирі тоталітарних режимів».
Ім’я Любові Базюк з Торонто відоме не лише в Канаді, а й на Волині, в Україні, як науковиці, письменниці. За словами Володимира Рожка, кандидата церковно – історичних наук: «Найбільшими духовними цінностями її життя, творчості є Бог та Україна».
В її історичних творах, ідеться про те, що болить кожному справжньому українцеві – про голодомори в Україні: 20-х років, потім Голодомор і ще одне сплановане винищення українців 1947 року; про вимушену еміграцію, починаючи з кінця XIXстоліття, коли українці у пошуках власної землі вирушали далеко за океан, а потім, уже в XX столітті, змушені покидати рідну землю заради порятунку власного життя. Свідомих українців, котрі залишилися на Україні, вперто і цілеспрямовано знищував режим комуністичної диктатури. Її твір «У вирі тоталітарних режимів» є не тільки волинським, а й всеукраїнським літописом ХХ століття, в якому вона з великою нев’янучою любов’ю описала трагедію нашого народу під тиранією московського більшовизму та в роки пролиття крові мільйонів людей, заподіяного німецько-гітлерівським режимом. Герої книги авторки – наша молодь, юнаки і дівчати стають фізичними і моральними в’язнями цих тоталітарних систем.
Авторка дає правдиву характеристику всім тим тиранам і душегубцям, які знищували Україну в XX столітті, які принижували, шантажували, гнобили український народ, примушували до покори, ламали віру, вбивали.Це все робилося з метою знищення нашої нації. Всіх, кого було зачислено до ворогів народу, націоналістів, куркулів було вивезено до Сибіру.
І попри всі муки, українці не опускали руки, а змагалися і перемагали, нація не загинула, а ще з більшою старанністю боролася за українську державу.
