Історія кохання у картинах: Берта Морізо та Едуар Мане

За кожним сильним чоловіком стоїть сильна жінка. Сьогодні ми продовжуємо розповіді про жінок, без яких не було би багатьох шедеврів…

23 січня народився Едуар Мане (1832–1883) – французький художник, натхненник і ватажок імпресіоністичного живопису, що ніколи не примикав до табору імпресіоністів.

Мане був красенем, вишуканим, усміхненим та аристократичним. Тростина та рукавички, світла шкіра та руда шевелюра, сміливий погляд та репутація скандального художника. Він любив жінок, але був потайливим і стриманим в обговореннях – про його подвиги друзі та майбутні біографи могли лише здогадуватися.

Це історія справжнього, довгого, пристрасного роману, який відбувався зовсім не в Парижі наприкінці ХІХ століття, а головах і серцях двох геніальних художників. Едуар Мане та Берта Морізо не могли бути разом, пов’язані зобов’язаннями, моральними принципами та особистими переконаннями. І створили зрештою власний художній вимір, в якому набули свободи і можливості годинами безперервно освідчуватися один одному в любові і шепотіти ніжності. Свій паралельний мальовничий всесвіт.

Загадка пагорба Трокадеро

У біографії Едуара Мане стільки загадок і недомов, що заплутана історія з пагорбом Трокадеро – ще не найефектніша і пікантніша. Але саме з цієї історії треба починати, коли йдеться про Берту Морізо. Існує романтична легенда про те, що Мане ще до знайомства з Бертою побачив її картину “Вигляд Парижа з пагорба Трокадеро” у Салоні. Мане був настільки вражений картиною, що написав свою з того ж місця: стоячи на пагорбі і дивлячись на Марсове поле.

Як би там не було з передчуттями та провісниками, перша зустріч Едуара Мане та Берти Морізо відбулася у Луврі у 1868 році. Художник Анрі Фантен-Латур познайомив сестер Морізо, Едму та Берту, з кумиром усіх молодих живописців, цим скандальним та геніальним Мане, про який говорив увесь Париж після «Сніданку на траві» та «Олімпії».

Побачивши Берту в Луврі, Мане одразу ж зрозумів, хто стане моделлю його нової картини. Він відразу пропонує Берті позувати. Морізо не могла відмовити найкращому художнику сучасності. Мане жадібно хапається за пензлі, він не має сили не писати її. Коли картина «Балкон» з’явилася в Салоні 1869 року, по залах швидко пролунав шепіт «фатальна жінка». І без неї художник обходитися вже не може.

Берта Морізо була єдиною жінкою в «банді Мане» — так стали називати молодих художників, які кидали виклик традиційному живопису та Салону (це їх за кілька років назвуть «імпресіоністами»).

Вони могли бути ідеальною парою. Два художники, два аристократи. Він писав її портрети один за другим, свої картини чоловік писав на одному диханні. Вона була ідеальна. Але рішучість його з’являлася і зникала тільки біля холсту. Едуард був одружений і так не наважився розлучитися заради Берти, так само дуже її поважаючи не міг зробити коханкою. Коли Морізо вийшла заміж, митець відправив їй на прощання картину «Букет фіалок», і з портретами було закінчено.

«Букет фіалок» — це боязка і ще нервова крапка, яку Мане ставить у цьому романі, не вірячи до кінця в його завершення. Картину він відправляє Берті, як ображений закоханий повертає подарунки, що нагадують про щастя.

Останній портрет Берти Морізо Мане написав у рік її весілля з Еженом Мане, братом Эдуара. #митецьтайогомуза_вобю