У ніч перед 1 грудня 1991 року на всіх українських каналах цілу ніч крутився фільм Олеся Янчука «Голод-33». Українці тоді лише відкривали для себе цю сторінку історії власного народу, яка довгі роки була під жорстким табу, а сама згадка про голод загрожувала багаторічними таборами. Відкривали – і жахалися: як можна було так чинити з людьми. Основою для фільму став роман українського письменника Василя Барки (справжнє прізвище – Очерет) «Жовтий князь», що вийшов друком у 1962 році у Нью-Йорку і чи не першим явив світові правду про цей жахливий злочин сталінського тоталітарного режиму. Письменник створює символічний образ Жовтого князя, демона зла, який несе з собою лише руйнування, спустошення, муки і смерть. Катастрофу нації під час Голодомору Барка змальовує через особисту трагедію звичайної сільської родини Катранників, з яких живим залишається тільки молодший син, Андрійко. Картини життя сім’ї наповнені вражаючими, страшними подробицями. Також в основу роману покладено особисті спогади Василя Барки-Очерета. Він зберіг точні спогади брата, родина якого була піддана тортурами голодом. Роман отримав високу оцінку в Америці, де був перевиданий у 1968 році Союзом Українок Америки, і у Франції, де він побачив світ у 1981 році з передмовою популярного французького літератора П’єра Равіча. Були навіть пропозиції висунути «Жовтого князя» на здобуття Нобелівської премії. Утім, без підтримки рідної батьківщини на успіх сподіватися не випадало.
До Дня пам`яті жертв голодоморів в Україні #цей_день_в_історії
